... З цього моменту вони ведуть не своє життя, йдуть не своєю дорогою, живуть не з тією людиною. Вони зустрічають чоловіка, жінку, переконують себе, що знайшли свою людину. З естетичних міркувань: він такий гарний, вона  така прекрасна. Із соціальних спонукань: так належить, я маю одружитися, я маю вийти заміж, вибрати собі пару, хочу бути як усі. Навіть із прагматичних міркувань: удвох легше вижити. Та й із торгаших теж: наше суспільство трактує любов як продукт споживання. А іноді всі ці підстави є одночасно плюс ще маса інших. І наступного дня після першої шлюбної ночі вони починають рахуватися. Ах, вона це зробила не так, це погано, ставлю їй мінус. Дивись, він не сказав мені те, що я від нього очікувала, ще один мінус. Вони поступово починають підраховувати кожну дрібницю у відносинах, і коли підводять баланс, він виявляється негативним. Те, що мало бути гармонією, стає дисонансом, трансформується у сварки і, зрештою, призводить до розлучення. Все вони закривають лавочку.

Докладніше

Шановні судді, пані та панове! Є пари створені для кохання, ми ж були створені для розлучення! Якобіна з дитинства не любила мене і, потрібно віддати їй належне, зуміла викликати в мені почуття у відповідь. У церкві на запитання священика, чи хочемо стати чоловіком і дружиною, ми дружно відповіли:«Ні!» — і нас одразу повінчали. Після вінчання ми поїхали з дружиною до весільної подорожі: я до Туреччини, вона  до Швейцарії. І три роки жили там у коханні та злагоді.

Докладніше