Скромність і розкіш – дві сестри.

Розкіш – питання грошей, елегантність – питання освіти.

Я знаю, що ти багатий, у тебе є 40 мільярдів доларів, але, будь ласка, обмежитися одним будинком, тобі потрібен лише один будинок, якщо у тебе двоє дітей. Будь ласка, обмежись лише двома кімнатами, навіщо тобі всі ці 52 кімнати? Є люди, у яких кута немає!

— Звідки в нього героїн у блоці смертників?
— Ти що, жартуєш?
— Щодо в'язниць йому [Форману] видніше, коли говоритимемо про яхти — спитаємо тебе.

Яка це розкіш — будь-якої хвилини мати можливість обійняти кохану людину.

Нас здалеку полонить слава, розкіш
І жіноче лукаве кохання.

Але гордість - це розкіш, яку можна собі дозволити далеко не завжди.

Розкіш і надмірна вишуканість пророкує вірну загибель державі, бо свідчать про те, що всі приватні особи піклуються лише про власне благо, анітрохи не переймаючись благом суспільним.

Розкіш перетворюється на необхідність і породжує нові обов'язки. Як тільки людина звикає до нової зручності, вона приймає її як само собою зрозуміле, тому розраховує на неї. Настає момент, коли вже обійтися без звичного неможливо.

Розкіш – це виклик бідності, це виклик вульгарності.