Людство йде вперед, удосконалюючи свої сили. Все, що недосяжно для нього тепер, колись стане близьким, зрозумілим, тільки треба працювати, допомагати всіма силами тим, хто шукає істину.

Існує феномен XX століття. Людство отримало можливість використати енергію атома і проникнути в космос, але водночас створило і загрозу для самих умов свого подальшого існування. Усунути парадокс можна лише одним шляхом — зняти загрозу, що нависла над людством. Це вимагає не тільки нового мислення, про яке вже багато написано і сказано в наші дні, а й переведення його в практичні справи, у політику держав, насамперед ядерних, насамперед найбільших ядерних.

Розвиток людського духу неможливий без нового досвіду.

Просіть, і буде вам дано; шукайте і знайдете; стукайте, і відчинять вам, бо кожен, хто просить, отримує, і той, хто шукає, знаходить, і стукачому відчинять.

Всі люди, навіть найбільш об'єктивні, не можуть позбавитися деяких природжених забобонів, коли справа стосується проблем життя. Один з таких забобонів — впевненість, що високорозвинений організм за своїми розмірами завжди більший за організм простого. На Землі розвиток тваринного світу завжди йшов від малого до більшого, від простого до складного. А поза Землею? У якійсь іншій точці Всесвіту розвиток міг йти у зворотному напрямку, до дедалі дрібніших форм.

Щастя благотворне для тіла, але лише горе розвиває здібності духу. (Щастя корисне для тіла, а смуток розвиває душу.)

Якби світ вибрав інший сценарій розвитку, давши, наприклад, усім видам одну й ту саму кількість мутацій, і якби собаки вміли говорити, вони все одно ніколи не принизилися б до того, щоб заговорити з людьми.

Той, хто вас любить, сприяє вашому розвитку, хто не любить – гальмує.

Заздрість — чудовий стимул для розвитку творчого потенціалу, якого не вистачає на щось слушне.

Цивілізація досягне світанку лише в той день, коли останній камінь останнього храму впаде на голову останнього жерця.