— А хіба психологія роботів так відрізняється від людської?

— Величезна різниця. — Вона  дозволила собі холодно посміхнутися. — Насамперед роботи глибоко порядні.

Я дивилася, як Джон грав із роботом і я зрозуміла, що термінатор ніколи не зупиниться. Він ніколи не покине його, ніколи не зробить йому боляче, ніколи не закричить на нього, не нап'ється, не вдарить його, і не скаже:«Я надто зайнятий і не маю  часу на тебе». Він завжди буде поряд. І він помре, щоб захистити його. З усіх батьків, які будь—коли народжувалися на землі, цей робот був єдиним гідним кандидатом на це місце. У нашому божевільному світі, це був би найрозумніший вибір.

У минулому небезпека полягала у тому, що люди ставали рабами. Небезпека майбутнього полягає в тому, що люди можуть стати роботами.

Робот не може завдати шкоди людині, якщо вона не доведе, що в кінцевому рахунку це буде корисно для всього людства.

— Шелдоне, чому у тебе на столі всі ці не відкриті платіжні чеки?
— Тому що більшість речей, які я планую купити, ще не винайдено.
— Тут, мабуть, буде кілька тисяч доларів. Чому б тобі не покласти їх у банк?
— Я не довіряю банкам. Я вірю, що коли роботи повстануть, саме банкомати очолять заколот.

- Руки у тебе золоті!
— Ні, тільки платинові контакти.

— Ти лише машина. Тільки імітація життя. Робот напише симфонію? Робот перетворить шматок полотна на шедевр мистецтва?
- А ви?

Я не хочу сказати нічого образливого, але подивіться на себе! Матеріал, з якого ви зроблені, м'який і в'ялий, неміцний і слабкий. Ви періодично занурюєтеся в несвідомий стан. Найменша зміна температури, тиску, вологості інтенсивності випромінювання позначається на вашій працездатності. Ви - сурогат! З іншого боку, я досконалий твір.