... мені здається, що люди здебільшого ходять на роботу, щоб сплачувати за можливість ходити на роботу.

Він три роки пропрацював в Інструментальній компанії і дійшов висновку, що там він не має  майбутнього. Начальник відділу був з таких, які просувають своїх приятелів і тих, хто їм лестить і підносить подарунки. Ебнер не володів мистецтвом влаштовуватися, і недільна школа та газети вчили його, що шлях до благополуччя – це шлях завзятої та чесної праці.

Я не можу сидіти склавши руки і безглуздо дивитися, як хтось працює в поті чола. У мене відразу ж з'являється потреба встати і почати розпоряджатися, і я походжу, засунувши руки в кишені, і керую. Я діяльний за вдачею.

Коли ти пишеш і тобі дійсно подобається, це перетворюється на свого роду наркотик. А якщо тобі за це ще й платять, то навіщо взагалі зупинятися?

Пам'ятайте: ніхто ще на смертному одрі не шкодував, що занадто мало часу проводив в офісі!

Вміння писати чистий код - важка робота. Вона  не обмежується знанням патернів та принципів. Над кодом потрібно попітніти. Необхідно намагатися і зазнавати невдач. Необхідно спостерігати за тим, як інші намагаються та зазнають невдач. Необхідно бачити, як вони спотикаються та повертаються до початку; як болісно приймаються рішення та яку ціну доводиться платити за невірний вибір.

— Аміноділь, як справи, здорованя?
— Тебе просять повернутись у потойбічний світ.
— Ой зараз секунду. Дозволь мені глянути на розклад. Так, вільні дати: " ніколи " і "навіть не сподівайся". Вам підходить?

Що, особисте життя не ладнається? Так завжди буває, коли досягаєш успіху в кар'єрі. Скажи, коли все зовсім піде прахом – це вірна прикмета підвищення.

Ще не всі колеса винайдені: світ занадто дивовижний, щоб сидіти склавши руки.

Якщо людина робить важку справу і робить її добре, вона ніколи не втратить до себе повагу.