- А ти?
— А чого я? Мені думка не потрібна, я завжди в опозиції. Тобто я поїду, але якщо чогось піде не так — познач у своїх мемуарах, що я був проти.
— А якщо все піде як слід?
- Тоді про мене взагалі не пиши. Тобі аби папір зіпсувати, а мені жити з такою репутацією...

Дозволю собі помітити, що мати важку вдачу і погану репутацію надзвичайно зручно. Люди щиро вдячні тобі вже за те, що ти не витираєш про них ноги. Ну а будь-який стриманий прояв дружелюбності і зовсім творить чудеса.

У мене був девіз: головне – нехай про Далі кажуть. На крайній край, нехай говорять добре.

Репутація як гроші: її легко заробити, ніж зберегти.

Дівчину тягне саме до того чоловіка, про якого йде погана слава. Їй відразу ж спадає на думку, що її любов виправить його.

— Як бачу, ви добре знаєте їхніх чоловіків.
— Не дуже добре, але їхня репутація випереджає їх.

А тобі відомо, що в мене репутація повії? Ну як схоже на правду? А як люди про тебе судять, так і робиш. І дуже скоро таким і стаєш. Нічого не поробиш.

Це велика рідкість – чоловік, який виправдовує свою репутацію.

— Моїм взірцем для наслідування був Кінтано, пам'ятаєш? Він був наставником і багато чого навчив. Він був гідною людиною із чистою репутацією. Так і не пройшов до депутатів. Якось його підставили, і він залишився за бортом.
- Чому?
— Бо гідний і із чистою репутацією.

— А ви знаєте, що таке гарна репутація?
— Це одна з багатьох неприємностей, яких мені не довелося зазнати.