Такі вже звичаї у місячних мешканців! Місячний коротун ні за що не стане їсти цукерки, пряники, хліб, ковбасу чи морозиво тієї фабрики, яка не друкує оголошень в газетах, і не піде лікуватися до лікаря, який не вигадав якоїсь головоломної реклами для залучення хворих. Зазвичай лунатик купує лише ті речі, про які читав у газеті, якщо ж він побачить десь на стіні спритно складене рекламне оголошення, то може купити навіть ту річ, яка йому не потрібна зовсім.
Часто все, що говорять знаменитості, схоже на рекламу. Вони й справді так розмовляють між собою на вечірках.
Ми любимо уявляти собі прогрес як боротьбу сучасної людини за те, щоб більше людей отримували гарну їжу, теплий одяг, просторе житло, щоб покращити медичне обслуговування хворих, усунути загрозу війни, скоротити злочинність та корупцію, забезпечити молодим та старим щасливіше життя. Але прогресом називають і багато іншого... Удосконалюється зброя, так що ним можна вбити більше людей на більшій відстані — прогрес. Маленький чоловічок стає велетнем, якому достатньо натиснути кнопку, щоб земна куля розлетілася на шматки, - прогрес. Пересічна людина відвикає думати, тому що інші покажуть йому, що станеться, якщо він клацне тумблером або поверне маховичок, - прогрес. Спеціалізація, що досягає такого ступеня, що одна людина знає майже все майже ні про що, - прогрес. Люди ламають собі голову над проблемою вільного часу – прогрес. Реальність стає настільки сумною, що ми шукаємо від неї порятунку, сидячи і витріщаючись на розваги, які нам підносить ящик, що світиться, - прогрес. Коли доводиться винаходити пігулки для лікування хвороб, викликаних іншими таблетками, — це також прогрес. І коли лікарні ростуть як гриби, бо наші голови перевантажені, а тіла недорозвинені, бо серця спустошені та кишки набиті тим, що підсунула реклама. І коли селянин кидає сапку, а рибалка — мережа, щоб зустрітися біля конвеєра, бо на місці поля виростає підприємство, що перетворює рибну річку на клоаку.
Коли я публікую книгу, видавці просять мене додати короткий опис, який вони використовуватимуть для реклами в інтернеті. Але у них є експерт, який адаптує мій текст для відповідності переваг алгоритму Google. Ця людина уважно читає те, що я написав, і каже:«Не використовуйте це слово – замініть його на те. Так ми матимемо більше шансів привернути увагу пошукового алгоритму». Ми знаємо, що якщо зуміємо потрапити у поле зору алгоритму, то про кількість читачів турбуватися не доведеться.
Наше сучасне життя багато в чому програмують споживчі товари – товари масового попиту. І всі вони повинні бути нам продані, тобто нас треба переконати, що вони нам потрібні.
Багато дрібниць стали важливими речами завдяки правильній рекламі.
Реклама покликана показати цим людям, як наша продукція та послуги і можуть покращити їхнє життя. І що ж для цього потрібне? Кохання. Час. Смерть. Ці три абстракції і об'єднує всіх до єдиного жителя планети Земля. Ми завжди чогось прагнемо, боїмося, що чогось не маємо, і зрештою, ми купуємо це. Все тому, що кожного дня ми потребуємо любові і шкодуємо, що в нас мало часу і боїмося смерті. Кохання. Час. Смерть. Із цього й почнемо.
Рівень телевізійної реклами зазвичай досить високий. Але вона не залишає жодного сумніву в тому, що її пристосовують до нижчого спільного духовного знаменника, до найпримітивніших, що не звикли самостійно мислити верствам суспільства.
Перший місяць ми трималися непохитно. Ми не пили "Кока-кола". Ми протрималися майже до кінця подорожі. Ще кілька днів – і ми були б вже в океані, поза небезпекою. Але все ж таки реклама взяла своє. Ми не витримали та скуштували цього напою. Можемо сказати абсолютно щиро: так,«Кока-кола» справді освіжає гортань, збуджує нерви, лікувальна для здоров'я, що похитнулося, пом'якшує душевні муки і робить людину геніальною, як Лев Толстой. Спробуй ми не сказати так, якщо це вбивали нам у голову три місяці, кожен день, кожну годину та кожну хвилину!