Страхи бувають двох видів – раціональні та ірраціональні, а простіше – одні осмислені, а інші безглузді. Наприклад, бодлерівські сироти бояться Графа Олафа, і цей страх має повний сенс, оскільки він лиходій, який бажає занапастити їх. Але якби вони боялися лимонного пирога зі збитими вершками, це був би страх ірраціональний, тому що лимонний пиріг зі збитими вершками смачний і нікому ще нічого поганого не зробив. Боятися чудовиська, що ховається під ліжком, раціонально і осмислено, там і справді може виявитися чудовисько, готове вас з'їсти, але боятися агентів з продажу нерухомості ірраціонально, ці люди, як вам, напевно, відомо, допомагають купувати та продавати будинки. Якщо не вважати деякої пристрасті до потворного жовтого пальта, найгірше, що агент може зробити, - це показати потворний, на ваш смак, будинок. Тож боятися їх абсолютно безглуздо.

Розумність і раціональність — це єдиний сенс справедливих законів. А безглузді бажання, якщо дати їм волю, стають жорстокими господарями.