- Ви негідник.
- Мені це не заважає жити.

Правда в тому, що я негідник. Але я виправлюсь, обов'язково виправлюсь.

Батько вчив мене ніколи не називати леді брехнею, солодка моя, але ж ти не леді. Ти брехня… і злодійка… і повія.

Чи зустрічалися мені люди гірше, ніж ви? З віком вже складно згадати. Але справжня підлість не забувається з роками.

Хіба таке не відбувається часто, коли хтось, підстерігши чужу слабкість, чужу помилку, користується нею, щоб відібрати в людини все, що в неї є – силу, багатство, успіх, славу – і привласнити це собі?

Знаєте, до речі, різницю між доброю і поганою людиною? Гарна людина підлості робить неохоче.

Можна посміхатися, посміхатися і бути негідником. (Можна жити з посмішкою і з посмішкою бути негідником…)

Пристойна людина якщо і зробить підлість, то мовчки.
Зате переконаний негідник без відповідної літературної цитати ніяк не обійдеться.

Ябедництво ще з дитячого садка для мене стало найогиднішою річчю на світі. І ще був якийсь підсвідомий страх, що варто тільки раз спробувати комусь насолити або помститися за допомогою доносу, і потім уже неможливо буде повернутися назад у колишній стан: було в цьому всьому відчуття якогось безповоротного падіння, схоже на проституцію.

Підлості не люблю, ось моє нещастя.