— Значить, серійні вбивці — це щось подібне до кіногероїв? — спитала вона.
— Та я зовсім не це говорю. Це хворі збоченці, вони роблять жахливі речі. Просто, я думаю, бажання дізнатися про них більше не робить тебе хворим на збоченця.
— Є велика різниця між бажанням дізнатися більше про них і думками про те, що ти станеш одним із них.

Докладніше

Я не знав, як пояснити їй те, що я хотів сказати. Соціопатія - це не тільки емоційна глухота, але ще й емоційна німота. Я почував себе, як Сімпсони на нашому телевізорі з вимкненим звуком: вони розмахували руками і кричали, не вимовляючи жодного слова. Ми з мамою немов говорили різними мовами і ніяк не могли зрозуміти одне одного.

Докладніше

— Як можна бути щасливою, якщо психотерапевт каже, що мій син  соціопат. Щастя – це коли…
– Він сказав, що я соціопат?
Це було здорово. Я завжди щось підозрював, але отримати подібний діагноз офіційно було дуже приємно.

Докладніше

Прив'язалася якась зараза, і нічого не зробиш. Це марення, як місячні, накочує, час настав — і нікуди не дінешся. Його не зустрінеш у дверях і не скажеш:«Вибачте, я зараз зайнята, загляньте пізніше».

Докладніше

— Та звідки це ти взагалі знаєш? — стривожилася вона. — Заради Бога, тобі всього п'ятнадцять років, ти повинен… не знаю… цікавитися дівчатками, грати у відеоігри.
— Ти знаєш, що буває, коли соціопат цікавиться дівчатками?

Докладніше