Я купив вас, тому що ви сказали, що вас не можна купити.

... Якщо ви продастеся, то завдасте своїй душі такого удару, що жодні книги, картини, концерти, ні всі пейзажі світу не залікують його.

Ми зараз живемо у світі живопису, де все населено людьми, які шукають грошей. Не думайте, що це мені просто здається. Люди платять більше за роботи митця, коли той уже помер.

Їх не купити. Вони японці, а чи не американці.

Я не герой. Я жертва цього міста, чуваку. Я купую кросівки, машини, нові зуби, дорогий алкоголь, винаймаю дорогу квартиру. Все це із прагнення відповідати соціуму. Вписатися в коло, окреслити рамки, дати зрозуміти. Я купую речі, щоб... зрештою купували мене. І весь мій андеграунд закінчується там, де розпочинається новий контракт. Я із задоволенням продаюсь.

Люди справді готові продати все, якщо ціна їх влаштує.

Якщо щось не приносить грошей, то це нікому не цікаво. Все робиться продаж. Почуття продаються. Секс продається. Мої почуття не продаються. Мої думки не можна купити. Вони належать лише мені. Я не хочу дивитись фільми, творці яких мені щось продають.

— Ти думаєш, я повія?
- Всі ми повії, Грейс, ми просто продаємо різні частини себе.

Люди, які дешево продаються, ніколи не проґавлять можливості продати тебе самого.

Все купується і продається,
І життя відверто з нас сміється.
Ми обурюємося, ми обурюємося,
Але продаємось і купуємося.