Вища чеснота полягає в тому, щоб задушити свої пристрасті.

Від голої правди пристрасті порушуються.

Ніщо так не сприяє приборканню пристрастей та торжеству чистого розуму, як атмосфера грошей.

Душі, що мучиться пристрастями, пишуть вогнем. Такі спопеляють будь-кого на своєму шляху. Позбавлені милосердя холодні, як лід. Такі заморозять кожного, хто зустрінеться. Ті, хто прив'язані до речей, подібні до тухлої води та гнилого дерева: життя вже пішло з них. Такі ніколи не зможуть створити добро або зробити іншого щасливим.

Коли твій розум виходить з-під влади пристрастей твоїх, сила виявляється на його боці.

Справедливість це основа довіри дитини до вихователя. Але немає якоїсь абстрактної справедливості — поза індивідуальністю, поза особистими інтересами, пристрастями та поривами.

Хто не пройшов через чистилище своїх пристрастей, той не подолав їх до кінця.

Тільки пристрасті і великі пристрасті можуть підняти душу до великих справ. Без них кінець всьому піднесеному як у моральному житті, так і в творчості.

У кожного з нас своя згубна пристрасть. У вас, у мене, у Єви, у вашої дружини. Ми живемо цими пристрастями, і вони призводять нас до загибелі. Через них ми висловлюємо себе, хоча часом нас розуміють неправильно.

Пристрасті - це його релігія, його культ і його ритуал, а він змушений приховувати їх навіть від самого себе, особливо, якщо він не отримує підтримки групи. Ціною здирництва та підкупу його можуть змусити відмовитися від своєї«релігії» та стати адептом нового культу — культу робота. Але такий психологічний підхід відбирає в людини його останнє надбання — здатність не річчю, а людиною.