У житті існує лише один вічний« закон культури» — відбір та виживання найсильніших та найхоробріших. Цей закон проявляється вже в життєдіяльності найпростіших клітин і пронизує існування всіх живих організмів — від мікробів до ссавців та людини.

У наших джунглях закон один: якщо лев голодний, він їсть!

Ти пожалів найслабшого, це добре, виказав доброту, не дав йому померти. Тепер зросте, дасть потомство. Слабке. Отак мала доброта може призвести до великої... недобрості.

Розмножуйтесь, міняйтесь, і нехай найсильніші виживають, а найслабші помруть.

Вся краса природного відбору полягає у цьому нехитрому механізмі – виживає пристосований.

Біч людства – це самотність, і з кожним роком він хльостатиме все сильніше. Як би багато людей не спілкувалися у віртуальному просторі – воно віддаляє, все менше сам світ потребує людей. Самотність - це не вибір, це природний відбір.

У природного відбору немає  передбачення, ні співчуття; він«може бути описаний як процес максимізації недалекоглядного егоїзму».

Альфа-самець у католиків відмовляється від статевого життя та виведення нащадків, хоча цієї жертви не вимагають ні екологічні, ні генетичні фактори.