Для старого Рокфеллера видавали спеціальну газету, наповнену вигаданими новинами. Деякі країни можуть видавати такі газети не тільки для мільярдерів, але для всього населення.

Хто сказав, що американська преса є продажною? Ні, вона  не продажна, просто вона  продана один раз і назавжди.

Як відомо, у наших газетах лише помилки правдиві.

Дівчинку зґвалтували. Знайдено тіло — скручені пальці вп'ялися в бруд. Гуляю газету, пальці вп'ялися в газету. Запах друкарської фарби: Господи, як нав'язливо існують сьогодні речі!

На щастя, панове журналісти, я читаю ваші газети, щоб знати, що я думаю.

Маггі не завжди розуміла деталі і дивувалася, чому редактори завжди дають найкраще місце в газеті всій цій сумній і банальній щоденній метушні. Вона  вагалася між кількома варіантами відповіді: сцени насильства, що відбуваються по сусідству, надзвичайно цікавлять читача, який обожнює обурюватися або лякати себе. Або по-іншому: читачеві приємно думати, що його містечко зовсім не цитадель нудьги, що в ньому відбувається стільки ж, скільки в інших місцях. Або ще: сільський житель з кожним днем ​​все більше усвідомлює, що відчуває всі незручності столичного міста, не маючи можливості скористатися його перевагами. Була в неї й остання гіпотеза, найсумніша — вічний приспів: ні нічого цікавіше чужого нещастя.