Артур: Я думаю, ми всі загинемо набагато раніше. І знаєте, що? Я не проти. Гідна смерть. Нам треба зупинити Степового Вовка. А Супермена з нами немає. У тебе немає  суперсили без образ... Цей, можливо, працює на ворога. Ми не знаємо... Ти плутаєшся в мене під ногами... Ух, ти прекрасна. Ти така крута, сильна. Я знаю, що ми воювали з амазонками, але це було до мого дня народження... А знаєте що? Я не хочу вмирати. Я молодий, розумний, у мене до фіга планів. Я так до кінця і не зміг вибрати – море чи суша? І був один усе життя. Але бути частиною чогось більшого... Можливо, я боюся, бо звик...
Брюс: Емм... [вказує поглядом на ласо Гестії на нозі Аквамена]
Діана: Це була гарна мова.
Артур [звертаючись до Флеша]: Якщо ти хоч раз заїкнешся - я нацькую на тебе пирань.
Баррі: Я, відверто кажучи, взагалі відключився після фрази«ми всі загинемо»!

Докладніше

Чому мистецтво?... Один із моїх перших спогадів — це як я малюю соняшник аквареллю; і десь у себе в голові я розуміла, що цей ідеальний соняшник колись засохне та загине. Але в мене була сила врятувати його — зробити безсмертною красу навколо себе та врятувати її від жорстокості життя.
Леонардо да Вінчі сказав — будь-який художник має починати картину з чорного, тому що все в природі темне, крім місць, схильних до світла. Може, ми вважаємо, що треба починати з білого полотна; але може зараз нам потрібно побачити, як вода стає каламутною та як падають пелюстки?... Може, через мистецтвоми стикаємося віч-на-віч із темрявою, і змінитися можна лише так?..
Випуск 2016 року, я закликаю вас не тільки зберігати красу, а й показувати правду. Примушувати світ відчувати незручність від своєї чесності, незважаючи на наслідки. Тому що так світ стане кращим. І ви станете краще.

Докладніше