Ті, хто шукають істину, набагато кращі за тих, хто думає, що знайшов її.

Буває, ми щось шукаємо і не помічаємо, що це вже знайшли.

Коли кількість людей, зайнятих пошуками істини, перевищує якийсь допустимий максимум, то набирає чинності закон: чим більше шукачів істини, тим жахливіші помилки породжують ці пошуки.

- Який план, Гаррі?
- Добре. Нам потрібно щось знайти. Захований тут, у цьому замку. І це допоможе нам перемогти.
- Ясно. І що це?
- Ми не знаємо.
- Де воно?
— Цього ми також не знаємо. Я розумію, відомостей мало...
— Їх взагалі нема.

Не шукай у натовпі. Нічого. Нікого. Все що по-справжньому важливо — поряд з тобою.

Коли вирушаєш на пошуки щастя, стає не до дрібниць.

Незнання  – стартова позиція у пошуках істини.

Кожен шукає собі друга, але це ознака слабкості.

— Ну, а що ти? Хіба не перебуваєш у стані пошуку?
— Ні, це взагалі марення! Жінку, яка перебуває у стані пошуку, видно за кілометр. І тебе я люблю взагалі-то, якщо ти ще не зрозумів.

Я знаю, чим ти займаєшся... чому ти погано спиш, чому живеш один і чому ніч за ніччю сидиш за своїм комп'ютером. Ти шукаєш його. Я знаю, бо сама шукала. І коли він знайшов мене, він сказав, що насправді я не шукала його. Я шукала відповіді. Це питання веде нас. Він зводить нас з розуму! Це питання привело тебе сюди. Ти знаєш це питання, як і я.