Іноді просто необхідно збожеволіти, щоб упорядкувати почуття.

— Мені хочеться знати, що ти не прокинешся вранці і не відчуєшся... інакше.
— Я не можу тобі цього обіцяти. Ніхто не може. (Звідки мені знати, раптом твої почуття якось зміняться.
— Я не можу дати гарантій. Ніхто не може.)

Дивно, які різні почуття викликає у різних людях та сама музика.

Свідомість перейшла в серце, я вже не бачив і не чув – я відчував.

З самого раннього дитинства її жахало, що ніхто не знає про твої почуття, і незрозуміло — ніхто не може про них знати або нікому просто немає  справи.

Так само, як і тоді... Оточені багряними уламками листя, вони хотіли залишитися один з одним надовго. Але то були нездійсненні мрії...

Але час іде, час склеює людські почуття, поки вони не перетворюються на щось на зразок веселки. Сильна смуток стане слабшою, м'якшою; слабка печаль перетвориться на жаль, а жаль - на спогад: процес, який займає від року до трьох років, якщо все йде нормально.

Найглибше, найщиріше бажання – це бажання бути комусь близьким.

Важко відчувати теплі почуття до того, хто привселюдно накричав на тебе.

Почуття. Як часто ми обманюємо себе, думаючи, що можемо ними керувати. Поки одного прекрасного дня не трапляємося, захоплені зненацька гнівом, або заздрістю, або любов'ю. І тоді доводиться дивитися правді у вічі. А така правда — неможливо керувати своїми почуттями. Можна керувати лише тим, що ми у зв'язку з ними робимо.