Почуття, якщо розібратися, існують або в самій глибині людини, або на поверхні. На середньому рівні їх лише грають. Ось чому весь світ — сцена, чому театр не втрачає своєї популярності, чому він взагалі існує, чому він схожий на життя, а він схожий на життя, хоч і є водночас найвульгарнішим і відверто умовним з мистецтв.
У кожному з нас складно переплітаються обов'язок і бажання, серце і розум, постійно намагаючись утримати тендітну рівновагу.
Пристрасні звуки музики проникали в його душу, поєднуючись з його власною любов'ю та його власним горем, і він забув про все на світі.
Щасливці нас бідніші, і праведні боги
їм дали чуттєвість, а почуття дали нам...
Ніхто душі моєї не знає,
І почуттів не може описати.
Неможливо змусити себе закохатися. Довгі роздуми також ні до чого. Якщо почуття справжні, ти це зрозумієш. Без частки сумніву.
— Ти мала рацію, я намагаюся повернутися до колишнього життя, зіграти наші найбільші хіти, адже я уникаю необхідності розібратися з поточними проблемами. Із моїми почуттями до тебе. Я боявся... боявся, що... ти не захочеш мене, бо бачила деякі мої межі. І якщо ти побачиш їх усі, впізнаєш мене цілком, то втечеш.
- Люцифер...
- Детектив, це правда. Моя інша сторона погана, навіть жахлива, але ти хотіла правди, і ти заслуговуєш на правду. Зараз я не можу тобі це показати, тому просто скажу тобі це. Детектив... Хлоя, я диявол.
- Ні, це не так. Для мене ні.
Коли зникає пам'ять, залишаються тільки почуття. Що ми дізналися не має значення. Що було на обід, куди ми їздили відпочивати... Нічого вже не важливо, але те, що ми відчуваємо, хто нам дорогий... Це важливо.
Наша любов із самого початку була отруєна жорстокістю.