Моє серце притихло, йому захотілося трохи помовчати. Воно чекало... Моє серце знову заговорило, повільно і жарко... Моє серце скрикнуло в грудях. Зойкнуло голосно, пронизливо.

Коли щирі почуття, ти не можеш просто відвернутися.

Жаль - це одне з найсильніших почуттів і одне з найсумніших.

Любов моя за тридев'ять земель,
дякую, прощаю заради Бога
за те, що жити в епоху змін
мені пощастило в твої очі не дивлячись.
На страх і ризик, болісно, ​​важко
і так легко, як мені даєте нині,
не міряючи себе твоїм соромом,
твоєю надією і твоєю гординею.
Мабуть, так влаштувала доля
горда, дбайлива, щоб
я став через брак тебе -
тобою і чимось більшим, ніж ми обидва.
І точно там, де мені найбільше хворіє за
тебе, всього смертельніше, не вистачало -
я ріс. Так рвуться з живого коріння
над спилом стеблинки пагонів малих.
І не торгуючись з Богом і долею,
згідно чи всупереч природі,
так я і заповнював самим собою
зяючу порожнечу навпроти.
І ось уже не стало порожнечі,
а що лишилося, мною заростає.
І я не знаходжу, куди тут ти.
Але мені тебе так дивно не вистачає.

Коли людина перестає змінюватися, перестає відчувати, перестає любити... вона вмирає...

Єдине, що має всі права — це почуття. Якщо з нього опаде листя, якщо зламається стебло або воно зів'яне, не допоможуть жодні скарги, і ніякі суперечки, і ніяка добромисно-жорстока і пом'якшувальна брехня.

Про найдивовижніше не говорять, глибокі спогади не породжують епітафій.

Жінка - це почуття, але не забувайте, що у жінки також є розум. Чоловік - це розум, але, повірте, і чоловік має почуття.

Ось ще уста, які говорять одне, тим часом як серце думає інше.

Адже ви по комусь сумуєте? Очі видають вас.