Ми читаємо і вигадуємо вірші не тому, що це красиво. Ми читаємо і складаємо вірші, тому що ми представники людства, а людством рухають почуття. Медицина, юриспруденція, бізнес, прикладні науки - все це шляхетні заняття. І вони необхідні, щоб забезпечувати нам життя. Але поезія, краса, романтика, любов - це саме те, для чого ми живемо.
Добре, що почуття і думки живуть усередині нас, інакше, якби вони, подібно до слуг, оточили в цей хвилюючий момент, між ними почалася б суперечка, причому не на життя, а на смерть. Гордість викликала б на дуель сум'яття, розум бився б із серцем, честь із самовідданістю. Секундантом у цьому поєдинку виступила б, звичайно, Любов.
Зовні мене обпалював жар, усередині все стискалося від холоду.
- У нього до тебе почуття.
- З чого ти взяв?
— Він тебе не стосується.
Ненависть, якщо говорити про неї з філософського погляду, є вічне заперечення, а з погляду почуттів — це один із видів атрофії, оскільки Ненависть умертвляє все, крім самої себе.
Найважливіші речі найскладніше висловити словами. Іноді це обертається тим, що ми соромимося власних почуттів, бо слова роблять наші почуття неповноцінними.
Жінки потребують гармонії. Вони не можуть жити без того, щоб без кінця не зігріватися на вогні почуттів.
Про те, що вибачили когось, ви дізнаєтеся, коли побачите його і не зазнаєте жодних почуттів. Почуєте ім'я та не відреагуєте. Коли торкнуться того, що було у вас раною, і не буде боляче, ви зрозумієте, що справді пробачили...
Пару миттєвостей вона себе почувала коробкою передач, яку різко перевели зі швидкості на нейтралку... і хоча двигун ревів, як божевільний, нічого не відбувалося. А потім зчеплення схопилося, і коробка м'яко переключилася назад на швидкість.
Ми повинні жити серцем, незалежно від того, що ми робимо – чи пишемо музику, граємо, працюємо – треба робити це із серцем, і це буде правильно.