Здавалося б, понеділок має бути початком чогось нового, світлого. Але насправді чомусь виходить так, що він буває лише продовженням старого, і по понеділках ти прокидаєшся з прикрим почуттям, що на тебе чекає лише нудне повторення минулого.

Цікаво, що ми приділяємо більше часу вітаючи людей, які досягли успіху, ніж заохочення тих, хто тільки на шляху до нього.

Усім нам не завадило б почати все спочатку — переважно з дитячого садка.

Не розумію, як він може колись закінчити, якщо він і не збирається починати.

Щоб почати все з початку, потрібно дійти до останньої точки.

Однак навіть найгірший кінець насправді лише початок.

Де ж початок всього? У минулому чи в майбутньому? Хто може сказати, коли все сталося? Чи зможемо ми колись дізнатися, що стоїть біля витоків всього? Чи до цього було ще щось? І до того? І ще до того? Чи є взагалі початок і кінець? Чи це все переплітається в нескінченній петлі часу? А початок і кінець означають те саме? Хоч і називаються по-різному.

Немає більш прекрасного часу в житті, ніж перші дні любові, коли з кожною зустріччю, поглядом і надією щось нове і радісне поселяється в твоїй душі.

Коли чоловіка застрелили, він упав, я зрозуміла, що на мене чекає все те ж саме, у мене було стільки люті. Стільки ненависті! Але не до режиму. Не до Гітлера. Взагалі. На себе швидше. За те, що я стільки чекала, чекала, чекала, коли почнеться життя, воно  так і не почалося, а ось тепер уже все.

Якщо я в чомусь маю сумнів, я повертаюся до початку.