Ну, посміхнись, я хочу поцілувати тебе в посмішку.

У її посмішці - сонця світло.
Найменшим жестом, ганьбою погляду
Блаженство раю, муки пекла
Суліт вона  душі моєї.

Коли я посміхаюся, це завжди означає, що життя продовжується. Найкорисніший із моїх умовних рефлексів, щоб я без нього робив?!

Щоб викликати посмішку, потрібне неможливе. Потрібно, щоб людина стала щасливою. Неможливо зробити людину щасливою. Коли він не нещасний, він щасливий. Потрібно не робити людину нещасною.

Нормальна людина вважає за потрібне зберігати на обличчі посмішку, хоча відчайдушно хочеться плакати.

Живи так - щоб люди, зіткнувшись з тобою, усміхнулися, а, спілкуючись з тобою, стали трішки щасливішими.

Життя їй усміхалося; але бувають посмішки гірші від сліз.

За кожною посмішкою має бути сльозинка.

Просто ніхто не знає, що посмішка – не сестра сльозам.

Від безнадійних хвороб і неминучих лих є лише одне ліки: терпіння і покірність. Але нещастя мають таємне співчуття, хто не скаржиться і зустрічає їх з посмішкою, до того ж вони менш жорстокі.