Усьому виною ця дурна посмішка.

Чоловік завжди почувається щасливим, коли йому посміхається молода і красива дівчина, не має значення, якої національності.

Навесні в кожному з нас прокидається маленький чоловічок - дуже ніжний і вразливий, спраглий сонячних променів, усмішок і обіймів.

Вона сиділа навпроти нього і посміхалася.
Це була її секретна зброя, її фірмовий прийом. Посміхнутися незручному співрозмовнику, щоб змінити тему розмови, — ніхто поки що не придумав способу ефективніше.

Усміхайся і не здавайся, навіть якщо тобі здається, що все проти тебе.

Найважливіше найчастіше невагоме. Тут ніби найважливіша була посмішка. Часто усмішка і є головне. Посмішкою дякують. Посмішкою винагороджують. Посмішкою дарують тобі життя. І є посмішка, заради якої підеш на смерть.

– Значить, посміхатися ти таки вмієш.
- Переживала, що ви можете закохатися в мене, ваша високість.
- А що робитимеш, якщо це вже сталося?

- Ти ніколи не посміхаєшся.
- Я, я, я посміхаюся, часто усміхаюся. Та я одна суцільна посмішка [посміхається].
— Почекай, не-не-не, не так це, не усмішка, це обличчя виродка.

Усміхайся, не приноси біді задоволення.

Посмішка поєднує нас всупереч різницям мов, каст і партій. У мене свої звичаї, у іншого — свої, але ми сповідуємо ту саму віру.