Людина пізнається у малому. Не в словах, слова брехливі, навіть не в справах, ними теж можна обдурити, а в тих маленьких крихтах правди, які не впадають у вічі, зазвичай залишаючись за кадром. У тих моментах життя, коли забуваються поставлені цілі на кшталт«добитися цього» або«виробити таке враження», коли дії стають машинальними та інтуїтивними, а слова втрачають чіткий сенс, піднімаючись із глибин душі. Коли людина перестає себе контролювати, на мить скидаючи всі маски, роблячи ковток повітря своєю данністю, заглядаючи в себе на час.короткого перепочинку між минулим і майбутнім.

Я вам все розповів у день відплиття.
Звинувачуйте у вбивстві мене, у чаклунстві.
У недоумстві, якщо хочете;
Але в викрутках сумнівних і в шахрайстві
Я ніяк не винен, вибачте.
Я того дня по-турецьки вам все пояснив,
Повторив на фарсі, латиною;
Але сказати по-англійськи, як видно, забув
. Це мучить мене й досі.

Коли люди не можуть порозумітися, слова — це просто слова.

Банальна фраза«Умійте чути один одного» просочилася у всі психологічні брошури, але так і не достукалася до нас.

Усвідомлення і знання того, що на Землі ще є людина, з якою у тебе є порозуміння, навіть незважаючи на різну форму обрамлення думок, здатне перетворити життя на Землі на Рай.

Іншим людям і семи років не вистачить, щоб хоч скільки-небудь зрозуміти один одного, іншим же і семи днів більш ніж достатньо.

Він відчував, що вони втрьох розуміють одне одного настільки, що вже не потребують слів.

Уявіть - до яких конфліктів можуть довести папуаса та ісландця суперечки про море. В одного воно сіре, важке, із чорним вулканічним піском, з айсбергами та інеєм. У іншого – не море – тепле молоко з білими оксамитовими пляжами, коралами та акулами. А лід для цього папуаса поняття не існує.
Інакше кажучи, для успішної комунікації обидві сторони повинні докладати зусиль – поглянути на світ очима співрозмовника. Не просто слухати партнера, а почути його - не себе, не свої стереотипи, якими ви його слова заміняєте, а його думки, що він намагається одягти свої слова.

Не обов'язково погоджуватися з співрозмовником, щоб порозумітися.

Може, йому варто розвернутися, пригальмувати і пояснити їм, що таке життя: довга низка подій, які завжди йдуть не так, як було заплановано? До біса!... Чи до них самих дійде, чи ні. До більшості не доходить.