— Вас переслідує вся країна, про що це говорить?

— Я популярний.

Прагнення людини бути центром спільної уваги людей – згубно для неї, бо ніщо не вбиває душу так швидко, як спрага подобатися людям.

Бути знаменитим негарно,
не це піднімає вгору.
Не треба створювати архіву,
над рукописами трястись,
мета творчості — самовіддача
, а не галас, не успіх.
ганебно нічого не означає
бути притчею на устах у всіх.

Реклама парфумів принесла мені більше популярності, ніж будь-який фільм, в якому я знімалася.

Дивний ви народ, художники! Зі шкіри лізете, щоб добитися популярності, але, як тільки вона  приходить, не ставите її ні в грош.

Краще бути невідомим генієм, ніж відомою бездарністю.

Я не хочу стати якоюсь там зіркою, я стану легендою.

— Слухай, як це, коли купа людей читає твою книгу і вважає тебе талановитим письменником?
— Цікаво буде поговорити з тобою через пару років.
- Чому?
- Виходячи з мого досвіду, це не дуже добре. Чим більше людей вважає тебе талановитим, тим більше ти боїшся виявитися пустушкою. Найжахливіше у великій кількості чужої уваги: ​​ти починаєш боятися поганої уваги, і якщо погана увага тебе зачіпає — калібр уставленого на тебе пістолета стрімко зростає з 22 до 44. Частина мене прагне уваги, вважає мене великим і хоче, щоб інші люди так само помічали це. Думаю, що цим ми з тобою схожі.

Слава відчиняє одні двері і зачиняє інші.

У шахах, як у житті: коли партія закінчується, всі фігури — пішаки, ферзі та королі — опиняюся в одному ящику.