Д. Буш – Господи, хлопці, я й половини не читав із того, що ви пишете.
Журналіст – Нічого, і ми не слухаємо половини того, що ви кажете.
Д. Буш - Це я зрозумів, прочитавши половину того, що ви пишете.

Хто справді намагався визволити нас, то це президент Татарстану Шаймієв. Надсилав різних переговорників, якось майже домовилися про звільнення, але в останній момент усе зірвалося. Пропонували обміняти нас на«КАМАЗи», гелікоптери, запчастини для літаків, навіть гроші на викуп зібрали — понад два мільйони доларів готівкою... Але таліби ціну набивали, ми для них були козирною карткою. Хто про них знав раніше? А так світ почув, що в Афганістані є рух учорашніх студентів, випускників медресе.

Ніхто в Європі не буде забутий. Ніхто у Європі не буде виключений. Європа буде успішною, тільки якщо ми працюватимемо разом.

Якби одного чудового ранку ми виявили, що відтепер усі люди — однієї нації, однієї віри й однієї раси, то ще до обіду ми винайшли б нові упередження.

Кожен солдат воює на своїй війні. Джеф повернувся з В'єтнаму з презирством до бюрократії і невпинним обуренням владою. Він віддав два роки війні, в якій не можна перемогти, і його жахали розбазарювання грошей, майна і життів. Джефа вернуло від обману та зради політиків.«Нас втягнули у війну, якої ніхто не хотів, — найбільше обдурювання у світі».

Ах, цей Д'Артаньян! – зауважив Араміс. – Він такий схожий на парламентську опозицію, яка каже«ні», а робить«так»

До цього приєднується деяка м'якість серця, не далека від сильного характеру, але завжди шкідлива для досягнення політичних цілей.

Політика з добросердечністю та порядністю несумісна; тому вона  нічого крім огиди і не викликає.

Політика має справу з майбутніми подіями, які точно передбачити не можна, а досвідчений політик — це той, хто чудово про це знає, але гне своє з патріотизму, почуття обов'язку та усвідомлення історичної потреби.

Влада – це моя їжа. Бій - це мій відпочинок. Кров – це мій кисень. Політика - це моя кров. Сон мій ворог. Мої вороги - мій видобуток.