Тепер ти ясно бачиш речі. Бачиш ці безглузді життя, дивні голоси. Навколо Міллі Ваніллі. Ти дивишся на речі, які не можеш купити, а тепер навіть не хочеш купувати. Все це залишиться після твого відходу, після смерті. І тоді ти розумієш, що всі ці речі в яскравих вітринах, ці моделі в каталогах, ці фарби, ці спеціальні пропозиції, ці рецепти Марти Стюарт, ці гори жирної їжі лише спроба відстрочити нашу смерть. Але марно.

Жінки, які здійснюють покупки по телефону, не знають всієї принади ходіння по магазинах.

- Заруби собі на носі! Купувати треба тільки найнеобхідніше, - сказав тато Еміля.
Може, він і має рацію, хто сперечається, але як знати, що необхідно? Лимонад, наприклад, потрібний? Еміль, у всякому разі, був переконаний, що потрібний.

Якщо прикажчик подобається жінкам - торгівля йде краще. Жінці й не треба черевиків, а вона прийде та зайві купить, аби подивитися на приємного прикажчика.

- Що це? Це намет? Він же великий, як троє мене. Якщо до нього пришити лузи можна грати в більярд.
— Ну, не подобається цей, замов по інтернету. Костюм буде твого розміру.
— Он замовив ялинку. надіслали це криве угробище. Мені до нього ще три тюбики клею купити потрібно і доклеїти голок.
— Так це що. Ялинка, а я думав, дивний кактус...

Гаманець та Гаманець. Живуть гаманець із гаманцем,
Як голубок із голубкою.
З ранку йдуть вони поряд
На ринок за покупками.
(Походять по базару,
Придивляться до товару.
Чому редис,
Чому кавун,
Дізнаються по дорозі.
Гаманець набирає вантаж,
А гаманець – плати:
І за томат,
І за часник,
І за відрізи шовку…
Коли ж пустує гаманець,
Пустує і гаманець.

- Як ти забрав будинок  у банку?
— Я купив банк.
— Що, цілий банк?
— Та якось саме вийшло за звичкою.