Дощ лив як із відра.
Я відчинив хвіртку
І побачив серед двору
Дурний Равлик.
Кажу їй:
— Поглянь,
адже Ти мокнеш у калюжі.
А вона мені зсередини:
- Це ж зовні...
А всередині мене весна,
День стоїть чудовий! —
відповідала мені вона
із тісної шкаралупки.
Кажу:
— Повсюди морок,
Не врятуйся від холоду!
А вона у відповідь:
— Дрібниця.
Адже це зовні...
А всередині мене затишок:
Розквітають троянди,
Птахи дивні співають,
І блищать бабки!
- Що ж, сиди сама з собою! -
Я сказав з усмішкою.
І попрощався зі смішним
дурненьким равликом.
Дощ закінчився давно,
Сонце на півсвіту...
А всередині мене темно,
Холодно і сиро.

Докладніше