Хто любить красу, з цієї причини нездатний любити неподобство.

Мені вже відома ділянка річки, яку нам разом із саперами доведеться подолати. І знову ми в першій хвилі наступаючих! Оскільки операція базується на повній раптовості для росіян, атака, найімовірніше, має розпочатися за кілька днів. Займає позиції важка артилерія. Прибули й танки. А минулої ночі встановили зенітні гармати.
Але й на боці противника не сидять склавши руки. Червоні зміцнюють свої позиції, із зайнятого ними лісу долинає шум  — схоже, і вони виводять танки на вихідні позиції. Я сьогодні виснажився, навіть увечері спека нестерпна.

— Ласкаво просимо додому, сер! Запускаю плей-аркуш Бет-печери. Щось цікаве сталося сьогодні, сер?
— Я знову врятував місто. Це було круто. Пора б уже й підкріпитись.
- Альфред залишив вам лобстера в холодильнику, сер.
— О, смакота! Швидше б! Сьогодні заслужив... Реально заслужив...

- Тату, а як можна зрозуміти, що сталося диво?
- Диво?
- Так.
- Ти це про що?
— Я думаю, що, можливо, цей сніг  — чудо.
- Це звичайний сніг, Джудіт.
— Звідти знаєш?
Тато сказав:
- Так, я не збираюся обговорювати це весь день. Зрозуміло?
— Але звідки ти знаєш про різні речі, що вони не дива? - Запитала я.
Щоб не відставати, доводилося бігти бігцем. Я сказала:
— Мені здається, люди не повірять у диво, навіть якщо воно станеться у них просто на очах, навіть якщо їм скажуть, що це диво. Вони всі думатимуть, що це звичайнісінька річ.

Ти вчора просив килим, —
Ну то я його припер.
Все згідно з договором —
І малюнок, і відтінок. Вся Расеюшка сповна
На килимі відбита.
Цей килим тобі в подарунок
Соткала моя дружина!

Життя занадто коротке, щоб витрачати її на дієти, жадібних чоловіків і поганий настрій.

Знаєш, є такий девіз … Можна сказати, світогляд таких, як ми –«своїх не кидати».

А ну - розвію тишу,
Співаю, як співали за старих часів,
Хай вітер виє на місяць
І меркне небо. Хай вітер виє, злива ллє,
Я все одно піду вперед,
А щоб сховатись від негараздів,
У флягу загляну.

— Я зібрався йти до тебе, — сказав Ведмедик. — А тут прибіг Заєць і каже, що я найкращий.
- Правильно, - сказав Їжачок. — Хіба ти не знав?

І вони анітрохи не обурювалися його неподобством. Адже і соловей, який вечорами співав у апельсинових гаях так солодко, що навіть місяць іноді схилявся послухати його, був і сам не великий красень...