Своїм розташуванням на відшибі, своєю похмурою тишею аеропорти схожі, на мою думку, лише на поштові станції епохи диліжансів. Червоноцегляні наші вокзали будувалися потім прямо в містах та містечках, і сходили з поїздів там лише мешканці тих глухих кутів. Аеропорти ж – немов стародавні оази, стоянки на великих караванних шляхах.

Пальми теж можуть танцювати під музику вітру блюзу, що п'янить.

Виявляється, жити на повну силу — це не мчати в подорож, досягати, купувати. Робити, робити, робити. Вміти, мати.

Можна замкнутись. Писати, читати, пити чай  і жити на повну силу.

Тихо, спокійно. На повну силу. Жити.

Подорожі вчать більше, ніж будь—що. Іноді один день, проведений в інших місцях, дає більше десяти років життя будинку.

Так буває, що у дорозі зустрічаються одні й самі люди, оскільки зустрічаються ті, хто подорожує.

Я міг би провести все життя, гуляючи щодня новим містом.

Подорожі та зміна місць надають розуму нових сил.

Подорож - це зовсім не страшно, це всього лише багато маленьких кроків. Ти ж можеш зробити один крок, правда?

Подорожуй лише з тими, кого любиш.

Вигляд із вікна в трубочку не згорнеш, у валізу не покладеш.