Коли претендент у диктатори зазнає поразки, він не відразу, не раптом втрачає прихильників та слуг. Особливо в тих випадках, коли в мозку цих людей надійно запроваджено впевненість у його всесильності. І потім, коли картковий будиночок влади розсипається, окремі валети та дев'ятки ще за інерцією продовжують триматися туза і виконувати його божевільні накази, навіть якщо вони розуміють їхню безглуздість.
Збунтована людина або група людей не має жодної програми своєї поведінки під час бунту. Бунт має причини, але не має мети. Вірніше, він має на меті в собі самому. Бунт є явище суто емоційне, хоча серед його причин і можуть фігурувати міркування розуму. Бунт є проявом безвихідного розпачу. У стані бунту люди можуть робити вчинки, які, з погляду сторонніх спостерігачів, виглядають шаленими. Бунт і є стан божевілля, але божевілля не медичного, а соціального.
Ідучи до кінця, повсталий готовий до останнього безправ'я, яким є смерть, якщо буде позбавлений єдиного священного дару, яким, наприклад, може стати для нього свобода.