... веду себе вбивчо прихильно.

Люди, схильні до статистики, могли б підрахувати, наскільки швидше освоюється в місті дівчина, ніж хлопець: Ондржей і на п'ятий рік життя в Празі не приймав міського способу життя, залишаючись у душі повільним сільським хлопцем. Йому не правилися зміни, він не довіряв людям, особливо жвавим та галасливим, яких вважав фальшивими. Він був стриманий, боявся потрапити в халепу, спотикався на рівному місці. А дівчина, яка потрапила до міста! Вона  нічого не проґавить. Дівочі очі, зачаровані дівочі очі, на що тільки вони не надивляться за день! І все для того, щоб зуміти вбратися не гірше за інших. Дівчина у місті всіма фібрами своєї істоти прагне міського лоску. І все, що зупиняє її увагу, вона  утрирує: побачила на комусь один бантик — начепить собі три, почула запах парфумів — надушиться до одурення.

Тільки вам одному відомо, чи ви лихі і жорстокі, чи чесні й благочестиві; інші вас зовсім не бачать; вони становлять собі уявлення виходячи з внутрішніх здогадок, вони бачать й не так вашу природу, скільки ваше вміння поводитися серед людей; тому не зважайте на їх вирок, рахуйтеся лише зі своїм.

Якщо наблизитися до пораненої тварини, вона поведеться непередбачувано. Люди з емоційними ранами роблять так само.

Найпрекрасніше в антигромадському поведінці те, що дозволяє відпочити від людей.

А тобі відомо, що в мене репутація повії? Ну як схоже на правду? А як люди про тебе судять, так і робиш. І дуже скоро таким і стаєш. Нічого не поробиш.

Чим гірше я з тобою поводжуся, тим більше я тебе люблю.

Знаєш, у психології є таке поняття, яке дуже точно характеризує твою поведінку — Дура!

... ніщо так багато не говорить про людей і нелюдів, як їхні манери за столом, і їх поведінка в момент, коли вони вважають, що за ними не спостерігають.

Така вже природа людини. Ми з вами знаємо людей і не будуємо ілюзій щодо наших ближніх. Більшість із них не такі погані, але їх не можна ідеалізувати. Мій успіх полягає в психологізмі, у вічних«чому» та«навіщо» людської поведінки.