Не можна сильніше вшанувати людину, з якою не був знайомий, ніж оплакав її.
Космос - непридатне місце для розмов про кохання. Як, зрештою, для будь-яких розмов. Це все одно, що голосно сміятися у величезному соборі або намагатися вальсувати під гімни.
Перед великим розумом я схиляю голову, перед великим серцем - схиляю коліна.
Ви дали життя мені, добродію,
виховували і любили. На подяку
Я тим же вам плачу: люблю вас, шаную
І слухаюсь.
Напевно, коли я вийду заміж,
Частину ніжності, турботи та кохання
Я чоловікові передам.
Це нормально, постояти за себе. Це нормально, подивитися комусь у вічі, наказати зупинитися і вимагати трохи поваги.
- Ну що? Шпаги, панове? Пістолети?
— Забув, чому вчився? Згадай уроки Адама Сміта, батька сучасної економіки.
— За конкуренції особисті амбіції служать загальному благу.
— Значить, кожен сам за себе, панове. Відшитим дістаються подружки.
— Адам Сміт застарів...
— Та що ти кажеш...
— Якщо все рвонемо до неї, то завадимо один одному. І вона не дістанеться нікому. Тоді ми займемося подружками. І вони відштовхнуть нас, бо ніхто не хоче бути другим сортом. А от якщо її ніхто не помітить... Ми не штовхатимемося і не образимо інших дівчат. Так ми виграємо. Лише так отримаємо жінок. Адам Сміт вважав, що найкраще, коли кожен член групи діє у своїх інтересах. Правильно? Це правда. Але не все. Насправді результат буде оптимальним, якщо кожен член групи зробить якнайкраще для себе і для групи. Керуюча динаміка. Адам Сміт... Не мав рації.
Будівлі під старовину схожі на акторів, що виконують роль атлантів; що б ви не говорили, а викликати в мене повагу вони не можуть.
Любов — це більше, ніж захоплення красивим обличчям і мужнім тілом, ніж благоговіння перед умінням поводитися з мечем. Вона не має нічого спільного із задоволенням, випробуваним у його обіймах. Кохання - це почуття, яке вирощується роками спільного життя, розділена радість від народження дітей та сум від неминучої втрати деяких з них. Любов – це повага та вдячність чоловікові за його захист. Це спільне сімейне вогнище.
Ні, ти живи по правді, коли хочеш, щоб тобі шанували.
Але ж має бути у людини в душі святе, то, над чим, як з матері рідної, не можна сміятися, говорити неповажно, з глузуванням.