Кіномова, в якій немає  розкриття персонажа... Мавп, чи що?

Всі інші ролі були цікаві тим, що вони складні, багатошарові, існують у сірій зоні чорно-білого спектру. Чи можемо ми з ними асоціювати себе? Чи можемо їм співчувати, враховуючи їхню суперечливість? Ось саме це мені цікаво у персонажах, а грати однозначно поганих хлопців так само нудно, як і грати однозначно добрих.

Думаю, це частина акторської відповідальності – любити персонажа, якого ти граєш.