Йому казали: "Ось побачите, це маленький Париж". Або:«Жити у цьому місті дуже престижно». Або: "Це Олімп виноробства". Йому багато чого наговорили. Але він нічого так і не побачив. Він смутно відчував, що Бордо — місто буржуазне, зарозуміле і... смертоносне. Холодний та плоский. Місто, на кожному розі якого віяло задушливою атмосферою провінційного особняка.
Якщо до вас не притискаються в метро, це не означає, що метро в Парижі не існує.
Вогні у Парижі – чудове видовище. Воно змушує тебе плакати.
Його Париж завжди був невеликий, він полягав у тісному кільці між квартирою, судом, Оперою, Західним вокзалом та двома-трьома ресторанами; ці точки з'єднувалися у його поданні лише найкоротшими прямими лініями. Крок убік — і він опинявся на невідомій території: під ногами дикими джунглями лежав метрополітен, Комба та окраїнні квартали тяглися, як пустелі.
Жодна поважаюча себе парижанка на бульварі Сен-Жермен не переходитиме проїжджу частину білою«зеброю» на зелене світло. Парижанка, що поважає себе, дочекається щільного потоку машин і кинеться прямо, знаючи, що ризикує.
Приїжджаєш до Парижа і нікуди не поспішаєш. Це насолода.
Бути парижанином значить народитися у Парижі. Це означає народитися там заново.