Людина сама собою це ніяка не половинка. Це ціле, і ого-го яке ціле, якщо він не думає інакше. І він має здатність бути щасливим як у парі, так і без неї.

Любіть один одного, але не перетворюйте любов у ланцюги:
Нехай краще вона  буде хвилюючим морем між берегами ваших душ.
Наповнюйте чаші один одному, але не пийте із однієї чаші.
Давайте один одному скуштувати свого хліба, але не їжте від одного шматка.
Співайте, танцюйте разом і радійте, але нехай кожен з вас буде самотній,
Як самотні струни лютні, хоча від них виходить одна музика.
Віддавайте ваші серця, але не у володіння один одному,
Бо лише рука Життя може прийняти ваші серця.
Стійте разом, але не дуже близько один до одного,
Бо колони храму стоять порізно, і дуб та кипарис не ростуть один у тіні іншого.

Глухий чоловік і сліпа дружина завжди щаслива пара.

— Теоретично ми підходимо один до одного. Але як дізнатися напевно?
— Ти просто повинна вірити, а заразом запитати себе:« Чи правда я хочу постаріти поруч із цим хлопцем?»

Коли він знайомив мене із Сергієм, той спитав:«Ви разом?», і Октав відповів:«Ні, ми щасливі».

Але, знаєш, чому часто відбувається розставання? Тому що навіть у парі розвиток людей неминучий. Ми відкриваємо для себе щось нове, і це нове йде врозріз з новою людиною, що привела нас до цього нового. Якщо цей розвиток нерівномірний або має різну спрямованість, то буде розставання. А що, якщо спробувати прийняти нових один одного? Тоді шлях двох може продовжитись.