Мені довелося бачити багато різних зрад. І, зізнаюся, мене завжди дивувало, як низько може впасти людина.

У падінні немає  нічого ганебного. По—справжньому соромно не піднятися після падіння.

Тільки злетиш, розправиш крильця, відчуєш себе вільним птахом, що ширяє десь високо—високо над грішною землею з її повсякденними проблемами... і тут тебе обов'язково ракеткою по морді — хрясь! І одразу згадуєш — та який же ти птах? Ти розмріяний тенісний м'ячик!

Деякі люди намагаються жити нижче, щоб уникнути падіння з висоти.

Кажуть, у момент падіння мозок розуміє швидше. Мов від раптового припливу рухової енергії розум, хочеш не хочеш, починає працювати з такою гарячковою швидкістю, що світ навколо нас уповільнюється.

Дорога вниз має мало зупинок.

Той, хто падає, падає з власної волі, а хто стоїть, стоїть за волею Господа.

- Чому ти боїшся висоти?
— Багато хто боїться висоти. Але насправді мене лякає не висота, а наслідки падіння.

Я зіткну його з такого високого даху, що він помре від нудьги раніше, ніж удариться об тротуар.

Впадеш тілом — піднімуть. Впадеш духом — затопчуть.