Ми всі загорнуті в шовкові шати помилок, і нам інстинктивно здається, що ці помилки необхідні для життя.

Коли кількість людей, зайнятих пошуками істини, перевищує якийсь допустимий максимум, то набирає чинності закон: чим більше шукачів істини, тим жахливіші помилки породжують ці пошуки.

Мухи уявляють, що вони летять, коли б'ються в скло. А я уявляю, що я йду. Тільки тому, що пересуваю ногами.

Помилка не перестає бути помилкою від того, що більшість поділяє її.

Хто любить, ніколи не помиляється, думаючи про те, кого любить.

Вам подобається, коли вас вводять в оману, і ви не хочете дізнатися про секрет.

Ніщо так не поєднує людей, як спільність помилок.

Людству властиво помилятися; вся історія людства рясніє забобонами. викоріненням«єресей», боротьбою за«правовір'я», що вимагає жертв, жертв, жертв...

Якщо врахувати, що всі ми тією чи іншою мірою схильні до оман, слід вибирати для себе переконання, які приносять максимальне задоволення.

Коли п'ятнадцятирічний підліток відчуває, що його внутрішній світ влаштований інакше, ніж у однолітків, йому дуже легко впасти в оману - вирішити, що він доросліший і розумніший, а тому і мислить по-іншому. Насправді, це не так. Просто моя тривога, моя невпевненість змусили мене раніше за інших замислитися над пристроєм своєї свідомості. Причому самокопання породжувало в моїй душі лише хаос.