Лікарів ніколи особливо не стримували страждання пацієнтів на шляху до одужання.

У мене був нервовий зрив у 2002 році, після нього я і став дбати про кішок – це вилікувало мене. Я був зовсім втрачений, не бачив сенсу жити. Це реально допомагає, зараз я щасливий, завдяки їм, інакше мене тут не було б, ніякі таблетки не врятували б. Я вірю, що одужав, благородячи турботі про них. Раніше я не міг ні говорити, ні сміятися, а зараз!... Скажімо так, вони змушують знову полюбити життя.