Варто одружитися з тими жінками, які про заміжжя не говорять жодного слова — тільки з такими і насолоджуєшся життям. Ті ж, що твердять:«Після весілля»,— мисливці без рушниці та гончаків. Небезпечніше мисливців. Це вбивці.

— Я не хочу, щоб Рейчел мене ненавиділа. І я не знаю, що робити.
- Хочеш пораду?
- Так будь ласка!
— Але ж він тобі не сподобається.
- Нічого.
— Ти дуже рано одружився.
- Це не порада!
- Я попереджував.

Втім, я не казав, що Доріан одружується. Я сказав тільки, що він збирається одружитися. Це далеко не одне й те саме. Я, наприклад, явно пам'ятаю, що одружився, але не пригадую, щоб я збирався це зробити. І схильний думати, що такого наміру в мене ніколи не було.

— У мене незабаром весілля.
- Вітаю. Хто ж наречена?
- Я!
- Ти очманів?!
- Осгуд мене просив вийти за нього заміж і я погодився!
- Що ти говориш? Опам'ятайся! Ти не можеш вийти за Осгуда.
— Він дуже старий для мене?

Пояснити шлюб двох молодих людей, які не мають нічого спільного, — це досить складне завдання.

Хіба, коли люди по-справжньому хочуть бути разом, чи так важливо – одружені вони чи ні?

— Ти не можеш закохатися лише за 60 годин.
— За 60 годин я вистрілив у тебе та витягнув кулю. А потім ми спали разом. Дай мені ще 24 години і я, можливо, попрошу тебе вийти за мене заміж.
- Добре, я залишусь. Але що стосується бажання одружитися, ти маєш дати мені ще трохи часу, добре? Я не знаю, можливо, 16 хвилин або близько того.

Описувати життя людей так, щоб обривати опис на одруженні, це все одно, що описуючи подорож людини, обривати опис на тому місці, де мандрівник потрапив до розбійників.

Згідно з кодексом європейського етикету, чоловік і дружина не повинні любити одне одного — це поганий тон та дуже поганий смак. А я завжди вважав, що європейці правильно дивляться на ці речі.

Сам я довго не одружився, переважно тому, що це завадило б мені читати.