Пристрасть швидкоплинна. А зобов'язання та практичні міркування — ні.

Сподіваючись здобути прихильність жінки, чоловік перший робить крок  назустріч — це не просто звичай, це обов'язок, який покладається на нього природою.

... У шлюбі є певні взаємні обов'язки - як не крути, а шлюб - та ж угода.

Усім, чого ми не маємо, ми зобов'язані лише собі!

Для деяких зобов'язань як віра: вибрати відданість іншій людині чи незбагненний ідеал. Але для мене зобов'язання мають темну сторону. Темний шлях, який завжди ставить питання:«Як далеко я зайду?»

Просто неможливо змусити себе зробити деякі речі, поки тебе не припруть до стінки!

Ізольда Тихонівна: — Твій батько ніколи не мотався на кухні. Це не чоловіча справа.
Галина Аркадіївна: — До речі, це чоловіча справа.
Ізольда Тихонівна: — Так, якщо чоловік не має  інших справ. Чоловік має працювати. Все інше в будинку – це справа жінки.
Микола Павлович: — А якщо жінка працює, що має робити чоловік?
Ізольда Тихонівна: — Намагатися не стати жінкою. У будинку не може бути два розділи.

Ми не допоможемо людям, роблячи за них те, що вони могли б зробити самі.

- Роуз, може підеш, поставиш каву, нарешті!
— Мамо, я приготувала вечерю, чому б тобі не зварити кави?
— Я виростила двох дочок, поховала чоловіка, я вже зварила свою каву.

Абсолютна свобода стає в'язницею абсолютних обов'язків.