По-справжньому мене дратують не правдолюбці, а правда як така. Чому інші з нею так носяться? Хіба хтось знаходив у ній підтримку і втіху, які дарує нам вигадка? Чи допоможе вам правда опівночі, у темряві, коли вітер голодним звіром завиває в димарі, блискавки грають тінями на стінах вашої спальні, а довгі нігті дощу вибивають дріб на шибці? Ні. Коли холод і страх роблять з вас мумію, що застигла в ліжку, не сподівайтеся, що позбавлена ​​крові і плоті правда поспішить до вас на допомогу. Що вам потрібно в такий момент, так це втішна вигадка. Мила, славна, стара добра брехня.

Той, хто не боїться здатися дурнем, обдурить будь-кого.

"Так" - легка брехня, проста, всього з одного слова.

Лише терпіння породжує силу. Лише у битві з собою міцніє тіло і дух. Стан же ситості та самовдоволення нічого не несе, крім розслаблення та смерті. Людина як цибулина. Складається з такої неймовірної кількості верств брехні самому собі, що під кожною шкірою виявляється ще одна. І все одно треба пам'ятати, що все це лушпайка. Знову ж брехні комусь не буває. Це ілюзія, що когось можна обдурити. Збрехати зрештою можна лише самому собі.

Зовнішній вигляд чистоти може брехати.

З досвіду мені вже було відомо, що краще одразу визнати себе винним у брехні, ніж мучитися, вирішуючи, який з моїх вчинків правдивий, а який вданий.

Можна, мабуть, винести будь-яку ганьбу, але чи можна обдурити всіх людей, весь світ разом, щоб ніхто ніколи не відкрив правди? Чи не мало для цього однієї людини, її хитрощів і спритності, хоч би якими вдалими вони були?

Вільний лише той, хто може дозволити собі не брехати.

- Добре.
- Що добре?
— Говориш добре, брешеш погано.

Чим сильніша відданість, тим більше причин брехати.