З моменту народження людина покладає непідйомну ношу на плечі, яка з часом втоптує її в землю. Але варто зануритися у води океану і опуститися нижче за рівень землі — і ти вільний.
Великий тягар тиснув їй на серце — тягар світу, позбавленого сенсу.
У цьому світі користь приносить кожен, хто полегшує тягар іншої людини.
Отак і треба. Приймати свою ношу з радістю.
Їй належало або нести цей тягар за допомогою звичайних людських сил, або впасти під його тяжкістю.
Занадто коротке життя, щоб брати на себе ще й тягар чужих помилок.
Не звалюй на себе ношу, яку не потягнеш. Просувайся поступово - крок за кроком.
Ніхто не несе ту ношу, яку не може.
Ланцюг рветься, якщо вантаж занадто великий, і людина теж.