Здавалося б, понеділок має бути початком чогось нового, світлого. Але насправді чомусь виходить так, що він буває лише продовженням старого, і по понеділках ти прокидаєшся з прикрим почуттям, що на тебе чекає лише нудне повторення минулого.
Більшість сучасних книг — лише мерехтливі відображення сьогодення. Вони дуже швидко згасають. Старе ж виявляє свою найпотаємнішу цінність — довговічність. Аби нове — це сама скороминущість. Сьогодні воно здається прекрасним, а завтра постає у всій своїй безглуздості. Такий шлях літератури.
Нічого не вдієш, люди рідко бувають задоволені тим, що вони мають, їм подавай все нове та нове, і так без кінця.
О так, я вірю,
Що нове завтра прийде!
Немає в цих моїх словах
Ні краплі неправди,
І все ж...
Щоб збудувати щось нове, потрібно знести щось старе — така ціна прогресу.
Нове кохання не має нічого спільного зі старим, кохання завжди нове.
Пристосовуватися до нового потрібно якнайшвидше, оскільки, не пристосувавшись вчасно, ви ризикуєте не пристосуватися взагалі.
Коли нововведення надто складно для впровадження, це є ознакою того, що в ньому немає необхідності.
Ви бачите речі, і ви питаєте:«Чому?» А я мрію про речі, яких ніколи не було, і кажу:«Чому б і ні?»
Треба сміливо кидати старе, якщо хочеш чогось нового. Нічого не може зрости там, де немає вільного місця.