Любов живиться уявою і тому робить нас мудрішими, ніж ми самі підозрюємо, краще, ніж нам самим здається, благороднішими, ніж ми є насправді. Вона допомагає осягнути життя у всій його повноті; вона, і тільки вона дозволяє нам зрозуміти інших людей та їхні стосунки як у життєвій, так і в духовній сферах. Тільки та, що чудово може жити Любов, тоді як Ненависть може все що завгодно.
Якщо він створений для кохання, то слушно що він вміє і ненавидіти.
Ніхто не народжується з ненавистю до іншої людини через колір шкіри, походження чи релігію. Люди вчаться ненавидіти, і якщо вони можуть навчитися ненавидіти, потрібно намагатися вчити їх любові, тому що любов набагато ближче до людського серця.
Життя влаштоване так диявольськи майстерно, що, не вміючи ненавидіти, неможливо щиро любити.
— Ми повинні повернутися в минуле … Тієї самої ночі.
- Навіщо?
- Ти знаєш, навіщо.
— Так... але я хочу, щоби ти сам сказав.
— Я хочу, щоби ти вбив мою маму.
- Із задоволенням!
- Я тебе ненавиджу.
— А я тебе ненавиджу.
Ненависть - нормальне явище, правда? І не тільки ненависть… адже ми ніколи про це не говоримо, але хіба нам не хочеться заподіяти страждання тому, хто нас образив, іноді навіть убити його?
Мабуть, у кожного в житті хоча б раз щось подібне відбувається: починаєш ненавидіти людину без жодної причини. Вся біда в тому, що протилежний бік, як правило, відчуває ті ж почуття.