Випадки, які зводять нас з людьми, не збігаються з часом, коли ми їх полюбимо: ми можемо зіткнутися з цими людьми до того, як усе почалося, і потім, коли все вже скінчено, але перша поява в нашому житті людини, яку нам пізніше судилося полюбити, заднім числом знаходить нам силу передбачення, ознаки.
Травою заростають могили, — давністю заростає біль. Вітер зализав сліди тих, що пішли, — час залиже і кров'яний біль, і пам'ять тих, хто не дочекався рідних і не дочекається, тому що коротке людське життя і не всім нам судилося витоптати трави...