У книгах, які я давно звернув увагу на це, письменники завжди зображують своїх героїнь з якимось нехай невеликими, але недоліками; можливо, вони думають, що справжня краса є стереотипом, або їм здається, що той чи інший маленький порок робить леді більш реалістичною. Мовляв, вона була б красунею, якби не надто довга нижня губа, або не надто гострий ніс, або, скажімо, плоскогруддя. Щось таке завжди є.
Вибір друзів у нашому житті буває дуже специфічним. Один загальний недолік пов'яже вас надійніше, ніж десяток переваг.
І не треба приймати надто близько до серця свої недоліки, бо той, у кого їх немає, все ж таки страждає одним — відсутністю недоліків; той, хто вважає, що досяг досконалої мудрості, добре зробить, якщо подурнішає знову.
Низький душею той, хто соромиться своєї дружби з людьми, чиї вади стали всім відомі.
Поруч із чужою досконалістю власні недоліки здаються ще потворнішими.
Потрібно вміти сміятися з своїх недоліків і розуміти, що ти не один такий. Ось тільки тоді життя буде прекрасним.
Я дивлюсь повз недоліки людей і намагаюся знайти живу людину глибоко всередині, тому що всі люди красиві, але хтось просто глибоко тримає це.