Люди, як завжди, мріяли, сварилися та спали. І звичкою не дозволяли собі замислюватися, заглядати в темну невідомість за межами завтрашнього дня.

Але якщо все, що відбувається тут, має свою причину?

Що ми знаємо про лисицю?
Нічого. І то не все.

Так вже людина влаштована: лякає невідомість і тривале очікування, тим часом як загроза сама по собі лише викликає приплив у кров того найзапеклішого азарту.

Можливо, було б краще залишити кілька точок на карті недослідженими. Нехай світ зберігає дещицю своєї магії.

Найгучніше«ні» краще за томлення в невідомості.

Відомі люди йдуть помітніше за інших у невідомість…

У молодості не боїшся невідомості.

Ми боїмося невідомості, коли дивимося на смерть та темряву, нічого більше.

Стояти тут і намагатися виправити її життя — марнування часу. Люди не хочуть, щоб їхнє життя виправляли. Ніхто не хоче вирішення своїх проблем. Своїх драм. Своїх тривог. Не хочуть розпочинати життя наново. Не хочуть упорядковувати життя. Адже що вони отримають натомість? Лише величезну лякаючу невідомість.