Є така порода людей: за що не візьмуться, одразу не виходить нічого.

В одних немає невдач, інших вони накладають відбиток. Відразу його не помітиш, але в коханні.

Чи приходив я хоч раз вчасно до університету чи якогось іншого місця? Даремно я виходжу на півгодини раніше, щойно стану я біля дверей і зберуся взятися за дзвінок, як якийсь диявол виллє мені на голову умивальний таз або я штовхну з усієї сили якогось пана, що виходить, і внаслідок цього не тільки запізнюся, а й вплутаюся в натовп неприємностей.

Тільки великих шахістів б'ють головою дошкою. Невдахи б'ються об неї самі.

Я краще буду тусуватися з компанією невдах, сидіти і курити з ними, ніж з тими, хто божеволіє від бейсболу...

'«Не можу»,«неможливо»,«не вийде»,«не знаю» - висловлювання невдах.

Покажіть мені людину без его, і я покажу вам лузера.

Невдачливість жене людей на різні дороги — одних вона  призводить до похмурої покірності, угоди, інших до релігійного містицизму, треті зневіряються і опускаються, четверті озлобляються і заздрять, п'яті лицемірять і принижуються, шости стають недовірливими, роблячи восьмих живить безплідна зневага, дев'ятих маніакальне честолюбство, десяті вступають на шлях лиходійства та розбою.

«Ніколи» кажуть лише невдахи.

Нью-Йорк – ненадійний друг. Це місто любить тих, хто на вершині успіху, та відвертається від невдах.