Небо не знаходиться ні високо, ні низько, ні праворуч, ні зліва. Небо — воно прямісінько в середині грудей тієї людини, яка має Віру.

Будь-яке місце землі відстоить однаково далеко від неба.

- А що сталося? У нього скінчилося повітря?

— У нього скінчилося небо.

Ніхто не звертає увагу на небо, доки не закохається.

Зоряне небо було видовищем заспокійливим.

Перед сходом сонця є момент, коли все небо стає таким блідим, майже безбарвним... Це не зовсім сірий і не білий, мені завжди він подобався, бо коли на нього дивишся, віриш, що ось-ось станеться щось добре.

Небо, - з насолодою подумав старовина Бейлі, - ніколи не повторюється: щодня, щоночі воно різне.

Хочу перевірити, чи я зможу високо злетіти. Хочу дізнатися, чи це правда. Чи небо на самому верху відкривається.

А зараз небо синє-синє, у ньому пасуться овечки хмар, зроблені із цукрової вати.

На небі тільки й розмов, що про море і про захід сонця... Там говорять про те, як страшенно здорово спостерігати за величезною вогненною кулею... Як він тане в хвилях... І ледве видиме світло, немов від свічки, горить де в глибині.